Навчання лінгвокультурологічної компетенції учнів середнього шкільного віку

Ще під час навчання в університеті я захопилася вивченням та дослідженням новітніх лінгвістичних шкіл і напрямків. Особливо мене зацікавила лінгвокультурологія (Слайд 1).

У сучасній мовознавчій парадигмі провідним методологічним принципом дослідження є антропоцентризм, що дозволяє розглядати мову в нерозривному зв’язку з мисленням і свідомістю людини, культурою та духовним життям етносу. Усвідомлення функціональної взаємозалежності між мовою i культурою,   для сучасного мовознавства, призвело наприкінці ХХ століття до виникнення лінгвокультурології як самостійної лінгвістичної дисципліни. Нова галузь знання – лінгвокультурологія, є комплексною науковою дисципліною, яка вивчає взаємодію і взаємозв’язок культури і мови в процесі її функціювання. Вона створює власний поняттєво-термінологічний апарат, що сполучає в собі лінгвістичні й культурологічні джерела. Основою для такого апарата є поняття, концепту.

Поняття концепту поки що не має однозначного визначення. Під ним розуміють ментальний прообраз (нерозчленоване уявлення про об'єкт), ідею поняття і навіть саме поняття. Він має двоїсту сутність — психічну та мовну. З одного боку, це ідеальний образ, чи, точніше, прообраз, що уособлює культурно зумовлені уявлення мовця про світ, з іншого — він має певне ім'я у мові. Кожен концепт має ідеалізовану когнітивну модель, під якою розуміють усі наші уявлення про об'єкт зразу, в цілому, якийсь «нерозчленований образ», що зумовлює певну поведінку мовного знака (рольову структуру).

Через пильну увагу сучасної лінгвістики до проблеми концептуалізації світу (зовнішнього та внутрішнього), а також особливий інтерес до проблеми відображення в мові концептів внутрішнього світу людини, ми — вчителі  просто зобов'язані враховувати лінгвокультурологічні здобутки у навчанні іноземних мов. Саме тому, для методологічного опрацювання мною була обрана              тема:   навчання лінгвокультурологічної компетенції учнів середнього шкільного віку. 

Актуальність роботи полягає у практичному застосуванні при навчанні іноземним мовам найновіших лінгвістичних досліджень.

Мета даної роботи — комплексне впровадження постулатів лінгвокультурологічної науки  у методиці викладання іноземної мови. Реалізація даної мети вимагає вирішення низки завдань, а саме:  

-                     провести критичний аналіз літератури за проблемами дослідження;

-                     визначити навчально-методичний комплекс: прийоми та методи подання різних культурологічних концептів у межах програмних тем з іноземної мови на уроці;

-                     з’ясувати передачу культурних особливостей концептів засобами англійської мови;

-                     розглянути передачу експресивності фразеологічних одиниць концептів;

-                     зафіксувати рівень сприйняття інформації учнів.

Об’єктом роботи виступає процес навчання лінгвокультурологічної компетенції учнів середнього шкільного віку.

Предметом виступають як НМК, який базуватиметься на наукових культурологічних дослідженнях, так і чітко окреслені лексичні засоби вербалізації різних концептів в англійській мові: окремі лексеми, термінологічні словосполучення, конвенціональні метафори, усталені мовні вирази, паремії та мовні кліше.

Практичне значення:  Навчання лінгвокультурології як розділу лінгвістики повинно знайти своє відображення у методиці викладання іноземних мов на рівні навчання як мовної так і мовленнєвої компетенції. Поєднувати навчання лінгвокультурологічної компетенції можна з поданням усього лексико-граматичного матеріалу шкільної робочої програми з іноземної мови. На прикладі мого фрагменту уроку чітко видно, як можна формувати лінгвокультурологічні вміння та навички у учнів середнього шкільного віку у межах теми “Holidays and Traditions in Ukrainian”. Як приклад, мною було введене роз'яснення концепту „colour-red” як одиниці знання в англійській культурі.  Так застосувавши ряд підстановчих вправ на навчання лексики, маємо можливість:

·                    покращити лексичні навички учнів;

·                    сформувати уявлення про вживання сталих виразів;

·                    сформувати вміння адекватно оцінювати різні  мовленнєві ситуації.

Навіть використання наукової термінології при поясненні нового матеріалу, звісно ж  у доступній відповідній віку формі, заохочує учнів до поглибленого вивчення предмету, робить їх “ближчими” до мови та підкреслює власну значущість у процесі оволодіння іноземною мовою.

         Література: 

1.     Бим И.Л. Методика обучения иностранным языкам и проблемы школьного учебника. -М.: Просвещение, 1977. 189 с.

2.     Буланкина Н.Г. Формирование навыков и умений аутентической разговорной речи при обучении ситуационным клише учащихся VI-VII классов//Иностр. яз. В школе. — 1996. — №2.— С. 9-13.

3.     Вежбицкая  А. Понимание культур через посредство ключевых слов. –М., 2001. – 156 с.

4.     Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам. -М.: 2000. 165 с.

5.     Жаркынбекова Ш.К. Моделирование концепта как метод выявления этнокультурной специфики //Материалы IX Конгресса МАПРЯЛ. – Братислава, 1992. – 25 с.

6.     Лакофф Дж. 1988 – Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып.10. – М., 1981. – С. 350-369.

7.     Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид.2-е/Кол. Авторів під кер. С.Ю. Ніколаєвої. — К., Ленвіт, 2002. — 328 с.

8. Фрумкина Р.М. Концепт, категория, прототип // Лингвистическая и экстралингвистическая семантика. –  1992. – № 4. – С. 2-7.